- проїзний
- —————————————————————————————проїзни́йприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
проїзний
Смотреть что такое "проїзний" в других словарях:
проїзний — а/, е/. 1) Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). 2) Який надає право на проїзд яким небудь видом транспорту. Проїзні документи … Український тлумачний словник
проїзний — [пройізни/й] м. (на) зно/му/ з(‘)н і/м, мн. з(‘)н і/ … Орфоепічний словник української мови
про... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: проахати, пробавити, пробачити, пробачливий … Словник лемківскої говірки
слізний — а, е. 1) анат. Стос. до виділення сліз. •• Слі/зна за/лоза залоза, яка виробляє сльозову рідину. Слі/зне о/зеро розширення очної щілини біля медіального кута ока, куди поступає слізна рідина із кон юнктивального мішка. Слі/зний апара/т сукупність … Український тлумачний словник
залізний — а, е. 1) Прикм. до залізо 1). || Який містить у собі залізо, багатий на залізо. || Зробл. із заліза. •• Залі/зна заві/са про політику, спрямовану на ізоляцію країни від світового співтовариства, на обмеження контактів між країнами. || Покритий,… … Український тлумачний словник
об'їзний — а/, е/. 1) Признач. для об їзду (про шлях); кружний. Об їзна дорога. 2) Який здійснює об їзди ділянки, що охороняється. Об їзний наглядач. || у знач. ім. об їзни/й, но/го, ч. Той, хто охороняє яку небудь ділянку, об їжджаючи її … Український тлумачний словник
безвиїзний — а, е. Постійний, без виїзду (про перебування де небудь) … Український тлумачний словник
під'їзний — а/, е/. Признач. для під їзду (у 1 знач.) до чого небудь (про шлях, колію і т. ін.). •• Під їзна/ ко/лія колія, призначена для обслуговування окремих підприємств … Український тлумачний словник
плацкарта — и, ж. Проїзний документ, що дає право зайняти певне місце у вагоні поїзда, каюті пароплава … Український тлумачний словник
стовповий — а/, е/. Прикм. до стовп 1). || у знач. ім. стовпови/й, во/го, ч.; стовпова/, во/ї, ж. Те саме, що Вели/кий шлях (див. великий). •• Стовпови/й шлях ; Стовпова/ дор … Український тлумачний словник
